Сила слова та психічне здоров’я: чому варто говорити про психічне здоров’я не лише зі спеціалістами
Публічне та відкрите обговорення психічного здоров’я — надважливий крок на шляху до зменшення стигматизації та дискримінації, які часто пов’язані з цією темою.
Водночас, варто пам’ятати, що розмови про психічне здоров’я потребують добирання правильних слів та виразів. Зокрема, в українській мові існує чимало стереотипних висловів та евфемізмів щодо психічних розладів, левова частка з яких є некоректною. Ба більше, такі слова безпосередньо впливають на вкорінення стигми у соціумі. А це означає подальше підтримання стереотипів, упереджень та проявів дискримінації щодо людей, які мають психічні розлади.
Стигма, зокрема, у сфері психічного здоров’я, — це негативні переконання, почуття та поведінка, спрямовані на певну особу чи групу осіб, через те, що вони мають розлади або проблеми, пов’язані з психічним здоров’ям. Дискримінація за ознаками психічного здоров’я — це обмеження можливостей людини із розладами чи проблемами з психічним здоров’ям, яке перешкоджає реалізації її прав.
Слова на кшталт «психопат», «розумово відсталий» або «божевільний» є недоречними та деструктивними, оскільки вони осоромлюють людину з психічним розладом та принижують її. Вона може боятися бути зацькованою або висміяною. Їй може бути складно підтримувати здорові стосунки на роботі, а також вчасно звернутися по допомогу до фахівця.
Наслідками суспільної стигми часто є:
- брак розуміння від родини та друзів;
- булінг — цькування, залякування, агресивне переслідування одного з членів колективу з боку інших представників колективу;
- харасмент — форма дискримінації, яка включає будь-яку небажану та настирливу фізичну і словесну поведінку, що ображає або принижує людину або порушує недоторканність її приватного життя;
- фізичне насилля;
- упереджене ставлення людей у сенсі допомоги, співчуття, обслуговування в громадських місцях тощо;
- хибне висвітлення теми у медіа;
- применшенні можливості для працевлаштування та підтримки соціальних контактів;
- самотність та самоізоляція;
- почуття сорому, безпорадності;
- самозвинувачення та самокритика;
- ізоляція та відмова від пошуку допомоги;
- неготовність дотримуватися рекомендації фахівців.
Самостигматизація призводить до сумнівів в собі та своїй здатності подолати розлад, впоратися з проблемами та досягти успіху у житті.
За даними дослідження, проблеми стигматизації та дискримінації навколо психічного здоров’я є надзвичайно актуальними й в Україні. Відтак, ЦГЗ пропонує усім охочим взяти участь в ініціативі «Варто говорити» та конкретними кроками сприяти подоланню стигми та дискримінації.
Ось кілька можливих способів участі...
Почніть розмову: зв’яжіться з друзями, членами родини чи колегами та запитайте, як у них справи. Дайте їм знати, що ви тут, щоб їх вислухати та підтримати.
Поділіться своєю історією: якщо вам комфортно, поділіться власним досвідом щодо власного психічного здоров’я. Ваша історія може надихнути інших відкритися та звернутися за допомогою.
Організуйте захід: організуйте подію або дискусію з питань психічного здоров’я на своєму робочому місці, у школі чи у своїй громаді. Надайте ресурси та інформацію про психічне благополуччя.
Використовуйте соціальні медіа: публікуйте у своїх соціальних медіа-платформах пости для привернення уваги до теми психічного здоров’я та до важливості відкрито говорити про нього. Використовуйте відповідні хештеги, наприклад, #ВартоГоворити, #TimeToTalk, #ПсихічнеЗдоров'яВажливе, #ДолаємоСтигму, #ВідкритіДоРозмови.
Використовуючи ці хештеги, ви можете об’єднатися з ширшою аудиторією та зробити внесок у глобальні зусилля з підвищення обізнаності та зменшення стигми, пов’язаної з психічним здоров’ям.
Активно слухайте: коли хтось ділиться з вами проблемами про своє психічне здоров’я — слухайте без засуджень. Будьте уважними та за потреби запропонуйте співрозмовнику звернутися за професійною допомогою.
Матеріал підготовлено в рамках Всеукраїнської програми з ментального здоров’я «Ти як?», ініційованої першою леді Оленою Зеленською.