Європейський тиждень тестування на ВІЛ і вірусні гепатити В і С: не відкладайте тест «на потім»
17–24 листопада в Україні триває Європейський тиждень тестування на ВІЛ і вірусні гепатити В і С — ініціатива, покликана нагадати: перевірити своє здоров’я просто, доступно, конфіденційно. Раннє виявлення інфекції — це шанс на ефективне лікування, повноцінне життя і зупинку поширення ВІЛ.
Про те, чому тестування має стати звичною практикою для кожного, які сучасні можливості профілактики та лікування ВІЛ-інфекції сьогодні мають українці та що змінилося у лікуванні ВІЛ за останні роки, говоримо із завідувачкою відділу управління та протидії ВІЛ-інфекції Центру громадського здоров’я МОЗ України Ларисою Гетьман.
Пані Ларисо, чи потрібно сьогодні знову і знову нагадувати людям про тестування на ВІЛ?
Так, потрібно. Україна залишається серед країн Східної Європи з високими показниками поширення ВІЛ. З початку року зареєстровано 6106 нових випадків ВІЛ-інфекції, 2073 випадки СНІДу та 675 смертей, зумовлених СНІДом. На 1 жовтня 2025 року під медичним наглядом перебували 133 382 людей, які живуть з ВІЛ.
Тестування — це перший крок до збереження здоров’я. Людина може роками жити з ВІЛ і не знати про це, адже інфекція на ранніх етапах часто протікає без симптомів. Раннє виявлення вірусу імунодефіциту людини дозволяє вчасно почати лікування. А сучасна терапія настільки ефективна, що, приймаючи препарати, люди, які живуть з ВІЛ, можуть жити так само повноцінно і довго як і ті, хто не має інфекції.
Разом з тим, якщо тест на ВІЛ негативний (це добре), але у людини залишаються ризики інфікування (вживання наркотичних речовин ін’єкційно, незахищені статеві стосунки тощо), будуть надані рекомендації, як зберегти негативний ВІЛ-статус.
Кому і як часто треба тестуватися на ВІЛ?
Тестування рекомендовано пройти всім, хто не знає свого ВІЛ-статусу. Людям із підвищеним ризиком інфікування — щонайменше кожні 6 місяців.
Такий ризик може статися під час незахищеного статевого акту з людиною, яка живе з ВІЛ, при спільному користуванні нестерильними голками, при нанесенні татуювання чи пірсингу. У медпрацівників є ризик інфікування при виконанні професійних обов’язків.
Також обов’язково треба перевірятися вагітним жінкам та їхнім партнерам.
Чи потрібна спеціальна підготовка до тесту?
Тестування не потребує спеціальної підготовки. Все, що потрібно — це краплина крові і до 30 хвилин часу. Зробити тест можна навіть вдома, придбавши самотест в аптеці чи отримати в неурядових (громадських) організаціях, що реалізують програми профілактики ВІЛ серед ключових та уразливих груп щодо інфікування ВІЛ.
Крім самотесту, які ще є способи тестування?
Є звичні лабораторні тести, які можна зробити, звернувшись до сімейного лікаря чи найближчого закладу охорони здоров’я, а також — швидкі комбіновані тести на ВІЛ та гепатити В і С, сифіліс, які дають результат за 20-30 хвилин. Їх також можна зробити у медичних закладах, у громадських організаціях, в мобільних амбулаторіях, що працюють в регіонах, а під час Європейського тижня тестування — у спеціальних мобільних пунктах (про графіки роботи мобільних пунктів можна довідатись на офіційних сторінках обласних центрів контролю і профілактики хвороб). Усі методи тестування однаково надійні.
Чому варто одночасно тестуватися на ВІЛ і вірусні гепатити B і С та сифіліс?
Ці інфекції мають спільні шляхи передачі й можуть перебігати безсимптомно. Вірусні гепатити можуть ускладнити лікування ВІЛ. Терапію від ВІЛ призначають з урахуванням результату тесту на вірусні гепатити. Тому комплексне тестування — це правильний і безпечний підхід до здоров’я.
Незважаючи на доступність тестування, профілактики і лікування ВІЛ, люди досі бояться зробити тест: хтось — дізнатися діагноз, хтось — осуду. Як побороти страх і стигму?
Насамперед, дуже важливо змінювати ставлення — і до тестування, і до людей, які живуть з ВІЛ. Маємо говорити про ВІЛ відкрито, розуміти, що діагноз не означає ізоляцію чи сором. Ключову роль у цій розмові відіграють лікарі первинної ланки медицини. Саме сімейні лікарі найчастіше є першими, до кого звертається людина зі скаргами на погане самопочуття. Вони мають бути достатньо поінформованими, щоб пропонувати тест на ВІЛ кожному, хто має навіть незначні ризики або симптоми, схожі на прояви вірусу імунодефіциту людини. Важливо, щоб тестування стало звичною частиною профілактичного огляду, як, наприклад, вимірювання тиску чи рівня цукру.
Кожен має знати, що ВІЛ — така ж хронічна хвороба, як, наприклад, цукровий діабет. Її можна і треба контролювати ліками. Тестування й лікування ВІЛ в Україні — безоплатні. Люди мають про це знати.
Що робити людині, яка отримала позитивний результат тесту на ВІЛ?
Насамперед, не панікувати. Отримавши позитивний результат тесту, потрібно звернутися до сімейного лікаря чи інфекціоніста кабінету “Довіра”. У разі підтвердження діагнозу лікар призначить відповідне лікування — антиретровірусну терапію (АРТ) — ліки, що знижують вірусне навантаження в організмі до невизначуваного рівня, внаслідок чого людина не передає інфекцію іншим і може жити повноцінно й довго. АРТ приймають пожиттєво, терапія — безоплатна для всіх, хто її потребує.
Якщо результат негативний, але є ризики інфікування в майбутньому, лікар може порадити препарати для профілактики ВІЛ, що дозволяють захистити себе чи партнера/партнерку від інфікування. З минулого року в Україні доступна ін’єкційна форма ДКП — зручна альтернатива таблеткам.
Наскільки змінилося лікування ВІЛ за останні роки?
Дуже суттєво. Сучасні ліки дозволяють приймати всього одну таблетку на день і забезпечують повний контроль над вірусом. Людина, яка приймає терапію і має невизначуване вірусне навантаження, не передає ВІЛ. Це доведений науковий факт — принцип Н=Н (не визначається — не передається).
Щороку розширюється доступ до сучасних ліків для доконтактної (ДКП) та постконтактної профілактики ВІЛ (ПКП).
Повторюся: всі препарати і послуги з лікування ВІЛ-інфекції в Україні безоплатні й доступні для всіх, хто їх потребує.
Змінюється й сам підхід до лікування людей з ВІЛ — стає більш людиноорієнтованим. Нещодавно затвердженим новим стандартом медичної допомоги “ВІЛ-інфекція” запроваджено застосування телемедицини в наданні послуг з ВІЛ-інфекції. Тепер пацієнти можуть проконсультуватися з лікарем онлайн — через смартфон чи ноутбук. Це важливий крок, що робить профілактику, діагностику, лікування ВІЛ-інфекції доступною для всіх громадян, незалежно від їхнього місця перебування. Особливо важливо це в умовах воєнного часу, коли мільйони українців змушені змінювати місце проживання або мають обмежений доступ до медичних закладів.
Крім того, в оновленому Стандарті уточнено рекомендації щодо обстеження на ВІЛ перед призначенням ДКП, оновлено схеми АРТ з урахуванням сучасних міжнародних рекомендацій та переглянуто підходи до заміни схем АРТ у разі неефективності лікування або виникнення резистентності до препаратів.
Які основні пріоритети держави у сфері протидії ВІЛ на найближчі роки?
Наше головне завдання — досягти цілей 95-95-95, визначених стратегією боротьби з ВІЛ/СНІДом:
95% людей, які живуть з ВІЛ, мають знати про свій статус;
95% з них повинні отримувати лікування;
95% тих, хто лікується, — мати невизначуване вірусне навантаження.
Україна вже наблизилася до цих показників - 96% із тих, хто лікується, має невизначальний рівень вірусного навантаження, але попереду ще багато роботи — насамперед, щодо раннього виявлення і подолання стигми.
Які ще тенденції дають надію на подолання ВІЛ?
Ми бачимо позитивні зміни: дедалі більше людей проходять тестування. Минулого року понад 2,5 млн. людей пройшли обстеження на ВІЛ у закладах охорони здоров’я і більше, ніж 280 тисяч тестувалися в неурядових організаціях. Позитивний тест на ВІЛ отримали 10 354. Дізнавшись свій статус, люди одразу починають антиретровірусну терапію. На 1 жовтня цього року в Україні під медичним наглядом перебували 133 382 людини з ВІЛ, з них 115 457 (86,6%) отримують АРТ.
Приймаючи ліки на постійній основі, люди з ВІЛ досягають невизначуваного рівня вірусу в крові. Це означає, що вони не передають ВІЛ-інфекцію іншим і можуть жити повноцінно, створювати сім’ї, народжувати здорових дітей — якщо жінка з ВІЛ приймає терапію, дотримується рекомендацій лікаря і народжує під медичним наглядом, ризик передачі вірусу дитині знижується практично до нуля.
І на завершення: що б Ви порадили українцям у Європейський тиждень тестування?
Не відкладайте тестування «на потім». Знати свій статус — це прояв турботи, відповідальності за своє здоров’я і здоров’я своїх близьких. Пам’ятайте: ВІЛ можна повністю контролювати за допомогою ефективних сучасних ліків. Але контроль починається з простого кроку — тесту на ВІЛ.