Чи впливає вік на ефективність вакцинації за Календарем профілактичних щеплень та чи можна міняти графік введення наступних доз — розповідає Федір Лапій

Наш імунітет — це складна система захисту організму від хвороб. Він створений захищати нас, але і від нас самих залежить його ефективність. Так, завдяки здатності імунітету навчатись та вдосконалюватись, людство може контролювати імунні процеси. А що ви знаєте про вакцинацію? Як вона працює? Чому людям різного віку — від немовлят до літніх людей — потрібні різні підходи до щеплень? І чи можна коригувати графік вакцинації за Календарем профілактичних щеплень?

Відповіді на ці питання — у матеріалі Центру громадського здоров’я, створеного у співавторстві з Федором Лапієм, головою Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики (НТГЕІ), лікарем – дитячим інфекціоністом, доцентом кафедри педіатрії, імунології, інфекційних та рідкісних захворювань Міжнародного Європейського Університету.

Як працюють вакцини

Вакцини допомагають організму виробити захист від інфекцій, не викликаючи самої хвороби. Вони «тренують» імунну систему розпізнавати збудників і швидко реагувати у разі зустрічі з ними. Під час вакцинації в організм потрапляє ослаблений або мертвий збудник, продукти його життєдіяльності чи його синтетичний аналог, який стимулює формування імунної відповіді.

Імунна відповідь на вакцинацію має два головні компоненти:

1. Вироблення антитіл. Вакцини містять антигени — частинки збудника, які імунна система може розпізнати. У відповідь на них організм виробляє спеціальні білки — антитіла проти конкретної інфекції. Наприклад, антитіла проти кору «атакують» лише вірус кору. Якщо він потрапить в організм вакцинованої людини, антитіла одразу його знешкодять ще до появи симптомів чи можливості передачі іншим людям.

2. Формування імунної пам’яті. Після щеплення утворюються спеціальні клітини пам’яті. Вони «запам’ятовують» антиген і надовго зберігають цю інформацію. Навіть якщо кількість антитіл у крові з часом зменшиться, клітини пам’яті здатні швидко відновити їхнє вироблення. Завдяки цьому організм вакцинованої людини реагує на знайомий вірус чи бактерію набагато швидше й ефективніше, ніж у людини, яка не вакцинувалася.

Чи змінюється імунна відповідь на вакцинацію залежно від віку

Календар профілактичних щеплень укладається з урахуванням низки факторів, серед яких застосування вакцини у тій чи тій віковій групі та імуногенність, тобто здатність стимулювати вироблення антитіл імунною системою. Імуногенність є ключовою властивістю вакцин і означає, що вакцина ефективно «навчає» імунну систему боротися з конкретним збудником. 

Імуногенність оцінюють за двома основними критеріями:

1. Відсоток людей, у яких була відповідь на вакцинацію, — наприклад, після однієї чи двох доз, із різним інтервалом між ними. Це показник того, у скількох вакцинованих людей взагалі розвинулася відповідь, утворилися антитіла.  

2. Сила імунної відповіді — це рівень антитіл або клітинна імунна відповідь. Наприклад, антитіла з’явилися у двох людей, але в однієї людини їх небагато, а в іншої — значно більше. Обоє вважаються такими, що «відповіли» на вакцинацію, але сила імунної відповіді буде різною.

Імуногенність має певні вікові особливості. Наприклад:

• на вакцину з білковими антигенами імунна відповідь у новонароджених і дітей першого року життя формується досить добре. За зразок можна взяти вакцину проти гепатиту B чи вакцину проти дифтерії та правця, яка містить білковий антиген і викликає ефективну імунну відповідь у немовлят;
• на полісахаридні вакцини імунна відповідь у дітей до двох років може бути нижчою, ніж у старших дітей чи дорослих.

Однак під час формування Календаря профілактичних щеплень враховують не лише особливості формування імунної відповіді, а й те, наскільки небезпечними для певного віку є інфекції та які вакцини захищають найкраще.

«Наприклад, Hib-інфекція може спричинити тяжкі ускладнення або навіть смерть у дітей до двох років. Головний чинник патогенності цих бактерій — капсула, утворена з полісахаридних антигенів. Імунна система малюків до двох років погано реагує на такі антигени. Щоб подолати це обмеження, вчені створили кон’юговані вакцини: у них полісахаридний антиген “зв’язали” з білковим носієм», — зазначає Федір Лапій. 

Завдяки такій технології імунна система дітей раннього віку здатна розвивати імунну відповідь на вакцину з ефективним захистом. Це дозволило ефективно запобігати Hib-інфекції серед малюків.

«Подібні втручання людини у природні процеси можна порівняти з винайденням інсуліну або проведенням кесаревого розтину. Так само і з вакцинацією — людство не мириться з тим, що природа залишила дітей без захисту, а створює рішення, які рятують життя», — зазначає Федір Лапій. 

Після 60 років імунна відповідь людини знижується

«З віком імуногенність вакцин знижується. У людей віком понад 60 років звичайна імунна відповідь є нижчою навіть порівняно з дітьми. Саме тому для них намагаються розробити окремі вакцини, наприклад, проти грипу з підвищеною дозою антигена», — зауважує Федір Лапій. 

Чи можна відтерміновувати вакцинацію

Найкраще дотримуватися графіка за Календарем щеплень, адже це дає змогу досягти максимальної ефективності й забезпечити тривалий захист.

Утім, бувають ситуації, коли необхідно швидше ввести подальшу дозу вакцини. У такому разі слід пам’ятати: наступну дозу варто вводити не раніше ніж через 28 днів (4 тижні) після попередньої. Водночас є так званий чотириденний «пільговий період», тобто, дозволяється наступну дозу ввести на 4 дні раніше (через 24–27 днів після першої дози щеплення). Це стосується курсу вакцинації з дводозною схемою проти кору, паротиту, краснухи, первинної вакцинації проти дифтерії, правця, кашлюку і проти гепатиту B.

«Для більшості вакцин немає “максимального” інтервалу між дозами — якщо дозу пропустили, починати курс заново не потрібно, варто продовжити введення необхідної кількості доз. Тобто, якщо інтервали змінюються, наприклад, замість 2-4-6 місяців — 2-5-10 місяців, це можливо, але тоді виникає питання: чи не буде запізно? Дитина буде незахищеною, не встигне сформувати імунітет до контакту зі збудником», — зазначає Федір Лапій. 

До того ж відтермінування вакцинації на пізніший вік не рекомендується, оскільки це може навіть підвищити частоту місцевих реакцій на щеплення, як-от почервоніння, набряк чи біль у місці ін’єкції.