Перейти до основного вмісту
30.07.2022
10:50

ЦГЗ воює на своєму фронті. Текст промови Ольги Гвоздецької на конференції AIDS2022

Ольга Гвоздецька, в.о. Заступниці генерального директора Центру громадського здоров’я, на сесії  «UKRAINE EMERGENCY HIV AND TB RESPONSE. LET’S WIN TOGETHER!» міжнародної конференції AIDS2022 виступила із промовою про те, які зусилля Україна та сфера ВІЛ-послуг доклали для збереження життя і здоров’я ВІЛ-позитивних українців після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року.

Виступу Ольги передувала промова Міністра охорони здоров’я України Віктора Ляшка, де він вкотре нагадав усьому світу, що росія — країна-терорист, яка «неприховано руйнує міста, лікарні, змушуючи мільйони людей покинути свої домівки та іноді вибирати між життям та продовженням лікування».

Із презентацією Ольги ви можете ознайомитися за посиланням. Нижче наведений перекладений з англійської на українську мову текст промови: 

24 лютого о п’ятій ранку столиця України прокинулися від вибухів. Я, як і багато хто з киян, разом з родиною виїхала в напрямку західної України. Багато родин до сьогодні не повернулись до своїх домівок, а дехто і не має куди повертатись. 24 лютого життя розділилося на «до» і «після».

Та війна росії з Україною почалася значно раніше, ніж 24 лютого цього року. Вона офіційно триває принаймні з весни 2014, і ми це знаємо не лише з новин та розповідей очевидців, а й з власного професійного фронту. 

Я кажу: «Ми добре справляємося із протидією ВІЛ», — та що конкретно стоїть за цими словами?

По-перше, в нас є план дій. Це – Державна стратегія у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року. У нас є чітка і доступна для оцінки нашої ефективності мета UNAIDS: 95-95-95. За п’ять років прогрес склав рух від рівня 69-80-94 до 75-83-94.  Наша команда впевнена, що ми скоро її досягнемо, хай там що.

Ми бачимо, що показники обізнаності щодо свого ВІЛ-статусу потребують покращення. А ось регулярний прийом антиретровірусної терапії — це те, чим ми пишаємося. Зокрема, майже в 400 закладах охорони здоров’я можна отримати антиретровірусну терапію безоплатно. Далі буде краще, адже антиретровірусну терапію можна буде отримувати через сімейних лікарів. Терапія стає ще ближчою до пацієнтів.

Ми відшукали уразливих до інфікування ВІЛ людей — їх в Україні близько 600 тисяч, і станом на зараз близько 70% з них має доступ до профілактики ВІЛ. Тестування на ВІЛ стає дедалі доступнішим і зручнішим. Воно переходить з категорії «стресовий досвід, що лякає» до категорії «акту доброї волі, позитивної практики турботи про себе та загальної згоди». Особливо це стосується молоді, яка проходить тестування на ВІЛ.

Ми досягли великих зрушень у протидії стигмі щодо ВІЛ-інфекції. Все більше і більше людей знають, що ВІЛ — це про стиль життя, а не про вирок (на відміну від того, як думали у 2000і роки).

Ми спираємося на найкращі практики у цій сфері, зокрема, стратегії UNAIDS, ВООЗ та CDC, використовуємо у своїй роботі міжнародні клінічні протоколи. Звісно ж, вони доказові й їхня реалізація потребує тісної взаємодії між державою та НУО. Ми не самотні на цьому шляху, і це наповнює нас вдячністю та оптимізмом. 

Так ми жили до 24 лютого 2022 року. Та потім сталося те, чого ми так боялися, і про що Україну попереджали західні партнери. Нам бракує слів, щоб описати те, з чим ми стикнулися. 

«Що можу зробити конкретно я на цій війні?», — це питання ставить сьогодні кожен українець та українка. 

З одного боку ми всі відчуваємо розгубленість, оскільки ми втратили наше попереднє життя. З іншого боку, ми маємо сильне бажання продовжувати боротьбу. У Центрі громадського здоров’я ми одразу знали що саме ми можемо і маємо робити на цій війні: продовжувати робити свою роботу. 

Але ми не одні. 

Отже, з чим нам довелося стикнутися? 

— Високий рівень міграції. Люди тікали від війни на захід, і цей захід розтягнувся від Києва до мису Рок (Португалія). Лікарі втратили зв’язок з пацієнтами і навпаки. Пацієнти не мали змоги зв’язатися із своїми СНІД-центрами, як і облаштуватися уже на новому місці. 

— Логістика. В Києві наприкінці зими та на початку весни не було подекуди хліба і води. Зірвалися чи бодай сильно ускладнилися всі поставки.

— Закупівлі опинилися під загрозою. З’явилися труднощі із тим, щоб забезпечити Україну основним запасом антиретровірусної терапії. 

— Обстріли та окупація. Ти не думаєш про візит до СНІД-центру, коли ти під обстрілами або твоє місто окуповане. Ти просто ховаєшся в укритті.

— Знищення медичної інфраструктури. Від початку війни майже 40 АРТ-сайтів припинили роботу, половина з них вщент зруйнована.

— Відтік кадрів. У квітні цього року кожен четвертий АРТ-сайт втратив частину персоналу через вимушену евакуацію. 

— Збір інформації. Через брак робочої сили, обмежений доступ до інтернету та МІС ВІЛ, а також через безпекові моменти, зруйнувався алгоритм збору інформації.

— Брак фінансування. Різкі та радикальні зміни пріоритетів у фінансуванні: виділені на ВІЛ-послуги кошти були реалоковані на активності, пов’язані з війною. 

Це те, з чим ми стикнулися. Давайте подивимося на те, як ми з цим впоралися.  

Отримання антиретровірусної терапії за місцем фактичного перебування

Протягом першого ж тижня війни Центр громадського здоров’я розробив план дій: люди мають отримувати антиретровірусну терапію за місцем фактичного перебування. Ви можете звернутися по терапію там, де ви є. Ми, своєю чергою, відстежуємо переміщення людей і ліків. Щомісяця близько 3 000 людей, які живуть з ВІЛ, мігрували в межах України.

Перерозподіл наявних препаратів між регіонами та створення запасів антиретровірусної терапії задля уникнення переривання лікування

Більше людей на обліку в закладі означає більшу потребу в ліках. За перші два тижні війни нам вдалося перерозподілити антиретровірусну терапію для дорослих і дітей відповідно до запиту. 

Закупівля антиретровірусної терапії за донорські кошти та відновлення ланцюга постачання терапії завдяки співпраці з донорськими, партнерськими та волонтерськими організаціями

Нам довелося мобілізуватися самим і мобілізувати донорів щодо закупівлі антиретровірусної терапії, оскільки через початок війни відбулися збої у поставці. На щотижневих зустрічах ми обговорювали хто і де зможе закупити препарати. Я вдячна нашим донорам і партнерам за їхню підтримку й супровід, зокрема PEPFAR та Глобальному фонду. Завдяки їхнім зусиллям, було закуплено і постввлено в квітні майже шестимісячний запас антиретровірусної терапії.

Тоді я змогла нормально заснути вперше після 24 лютого. 

Наші історії доставки пацієнтам антиретровірусної терапії не поступаються і теж варті екранізації. Лікарі разом з поліцією доставляли ліки до сховищ, де ховалися від острілів люди. Пошта, соціальні працівники, волонтери, навіть на човнах… І навіть на тимчасово окуповані території розвозили ліки та адаптовані молочні суміші. 

Оперативне реагування на нормативне врегулювання в умовах війни

Уявіть лише. Ми роками вибудовували прозору і чітку систему, аби бачити всіх своїх пацієнтів і тримати з ними зв’язок, планувати логістику, відстежувати наші KPIs. І тут прокотилася хвиля переміщень. Тому ми розробили алгоритм того, як збирати інформацію та обмінюватися нею, навіть якщо заклад буде відключений від інформаційних систем обліку соціально значущих хвороб. 

Повернення пацієнтів під медичний нагляд

Зараз модно вчитися дизайн-мисленню. Ми пройшли експрес курс із нього, коли шукали способи відновлення зв’язку з пацієнтами, які пропустили плановий візит до лікаря. 

На щастя, сьогодні існує купа способів та програм для зв'язку. Так, ми відшукали і повернули під медичний нагляд понад 20 тисяч пацієнтів. Далеко не всі компанії так піклуються про своїх клієнтів і намагаються вибороти їхню прихильність, як наші лікарі.

Отримання українцями ВІЛ-послуг за кордоном

Близько шести мільйонів українців виїхали закордон з початком повномасштабної війни. Серед них були і люди, які живуть з ВІЛ, які потребували лікування. Не всі мали  запас ліків на кілька місяців вперед, не всі змогли вивезти все необхідне. Тож одна з наших задач в близькому минулому була забезпечити українців з ВІЛ ліками, де би вони не були. 

Oh, I get by with a little help from my friends, як співав Джон Леннон.

Проте допомога наших друзів була значно більшою. У партнерстві з WHO, CHIP та ECEE ми розробили та впровадили протокол  клінічного менеджменту щодо обміну даними між лікарями, як в Україні, так і поза її межами. Завдяки цьому ми не втратили зв’язок з українцями, які живуть з ВІЛ, а вони вчасно та безоплатно отримали антиретровірусну терапію за кордоном. 

Дякую! Не перестаю дякувати нашим партнерам за допомогу.

Інформування пацієнтів щодо можливостей отримання ВІЛ-послуг в Україні та за кордоном

Завдяки діджиталізації і нашим партнерам українці мали змогу користуватися онлайн сервісами для пошуку антиретровірусної терапії, отриманні доступу до медичних послуг та пошуку інформації про доступне в Європі лікування ВІЛ, гепатитів, туберкульозу та про отримання замісної підтримувальної терапії. 

Послуги з профілактики ВІЛ-інфекції після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну

Попри небезпеку в умовах воєнних дій в межах державних програм продовжували надаватися послуги профілактики ВІЛ-інфекції для ключових груп населення та догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ. Завдяки зусиллям неурядових організацій результативні показники виконання перевищили законтрактовані планові індикатори. 

Програми замісної підтримувальної терапії та лікування туберкульозу

Програми замісної підтримувальної терапії та сфера послуг пов’язана з туберкульозом з початком війни стикнулися з такими ж проблемами, як і сфера ВІЛ-послуг: доступ до лікування, логістика, евакуація персоналу, міграція пацієнтів тощо. 

Центр громадського здоров’я координує чотири програми: ВІЛ, ТБ, ЗПТ та ВГ. Якщо у нас був успішний кейс в одній програмі, ми імплементували його в іншій. Ми координували і продовжуємо координувати наші зусилля, щоб досягти кращих результатів для наших пацієнтів з ВІЛ, ТБ, ВГ та ЗПТ. 

Завдяки спільній із ВООЗ фасилітації кластерних зустрічей, які ми проводили і досі проводимо на щотижневій основі, ми мали простір для обговорення усіх невідкладних ситуацій там.

 

Які в нас можуть бути плани на майбутнє?

Досягнути наших цілей відповідно до Державної стратегії у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року.

Тому я закликаю наших партнерів бути з українцями, які живуть з ВІЛ, і надалі, та допомоги їм отримувати антиретовірусну терапію де б вони не були, і що би не коїлося в нашій країні.

І останнє. Як багато хто з українців, мій чоловік зараз воює за нашу свободу під Слов’янськом, я тут із вами. У кожного з нас свій фронт, і я впевнена, ми вистоїмо. Наше майбутнє та майбутнє наших дітей — в незалежній Україні. Слава Україні!

Інші новини